Прогулюючись з дружиною засніженими вулицями ранкового селища, ми зустріли
двох чоловіків, прикрашаючих за допомогою «автовишки» ялинку, що росте біля
центральної площі. Один з них стояв за пультом управління, а другий,
влаштувавшись на робочій платформі довжелезної стріли, розвішував високо над
землею новорічні прикраси (див. фото). Чоловіки були незнайомі нам. Раніше,
коли наше селище було ще військовим гарнізоном, облаштування новорічної ялинки
було справою начальника гарнізону і військової комендатури. Новорічну ялинку
привозили з лісу, встановлювали і прикрашали військові люди. В процесі
реформування армії частина військових адміністрацій були скасовані і перестали
існувати. Разом з військовими структурами зійшла нанівець і багаторічна
традиція прикрашання гарнізонної новорічної ялинки. Приємним вийнятком з сірих
буднів іноді ставала аматорська робота небайдужих жителів селища: один зріже в
лісі невеличку сосну і притягне на площу, другий – принесе з дому ялинкові
прикраси, третій – прикрасить дерево. Простоїть прикрашеною «ялинка» до першого
ранку, поки під покровом ночі такі ж аматори, або нетверезі бешкетники не
позривають і поб’ють прикраси.
І раптом…. В поле зору потрапляють незнайомі люди, що прикрашають ялинку та
центральну площу селища. Рідкісне і не типове явище. Цікавість взяла верх.
Підхожу до них і розпитую: хто ви? За здоров’я кого мені в новорічну ніч келих
шампанського підняти? – Ми виконуємо замовлення, відповідає один із робітників, що стоїть біля
пульту управління, а замовником робіт є ваша селищна рада.
Ми з дружиною подивились один на одного. Навіть не знаю, чого більше було в
наших поглядах: подиву, задоволення, гордості, захоплення чи надії. Залишок
прогулянки ми йшли і пригадували скільки змін відбулося в нашому селищі
протягом останніх одного-двох років. Найголовніше – встановлено вуличне
освітлення, в тому числі і на прибудинковій території. За часів незалежності це
трапилось вперше! Встановлений розкішний дитячий майданчик (див. фото).
Відремонтовані і заасфальтовані дороги. Знайшлись кошти для введення регулярних автобусних маршрутів, що з’єднують
наше селище з обласним центром, для пільгових категорій населення Це далеко не
повний перелік. Змін на краще в селищі відбулося багато.
Які причини таких вражаючих змін? Чому в нашому житті роками і
десятиліттями нічого не мінялось? Якщо і відбувались зміни, то тільки в
стрімкому зростанні цін на товари першої необхідності, тарифів на комунальні
послуги, приниження і свавілля від влади. Може зірки на небосхилі розташувались
так сприятливо для нас? Може хороший сусід прийшов і допоміг? Може і так. Але я
особисто пов’язую ці приємні зміни з нашим вибором. Восени 2015 року жителі
Новогуйвинського, Гуйви і Озерного обрали новий склад депутатів селищної ради
(оновили його більше ніж на три четверті) і нового селищного голову Гончаренко
Зою Григорівну. Саме ці люди стали генератором наших довгоочікуваних змін.
Низький уклін вам, шановні депутати селищної ради. Наша любов і повага Вам,
шановна Зоя Григорівна.
