Не вчіть яблуню родити яблука,
просто
відженіть від неї свиней.
Г.С.Сковорода.
Запитання кандидата в президенти П.О.Порошенка до українських виборців, з
поглядом на свого опонента, чи готові вони стати пасажирами літака, за кермом
якого буде пілот без відповідних знань управління літаком і будь-якого досвіду,
свідчить про визначальну роль президента в управлінні державою. В розумінні
Петра Олексійовича, звичайно, і тієї однієї четвертої частини виборців, що
підтримали його в другому турі виборів.
Чому ж три чверті виборців не сприйняли такого вбивчого, на перший погляд,
порівняння і президентську посаду довірили Володимиру Зеленському, людині без
спеціальних знань державного управління і будь-якого політичного досвіду?
Волевиявлення виборців в ході виборів президента України свідчать як мінімум
про дві беззаперечні речі.
Перше, значна більшість українців не сприймають себе пасажирами літака, а
президента, якого вони самі обирають на найвищу державну посаду, як свого
керманича. Сучасні українці – це нащадки хліборобів, тисячолітній досвід яких
остаточно переконав, що якість їх життя, як і саме життя, залежить від них
самих. Зовсім не випадково українська народна мудрість говорить: гарно
попрацюєш – гарно поживеш, та на Бога надійся, але сам не плошай.
Друге, українці – волелюбна нація, яка ніколи не визнавала будь-якої
зверхності над собою, крім Бога. Терпіти тимчасово і боротись проти поневолення
могла, тільки не визнавати. Коліївщина, опришки, гайдамаки, козаки – явище суто
українське, є беззаперечним підтвердженням цього історичного факту. Масова
еміграція українців за кордон в різні часи теж є свідченням нетерпимості до
насилля, неволі та несправедливості. Традиційно прийнятним для українців було і
залишається рішення віче – загальних зборів громади. Вважаю, що одним із
факторів, що вплинув на наше волевиявлення, є зростання до критичної межі
недовіри до особи Петра Олексійовича Порошенка, який своєю надмірною тягою до
власного збагачення, в тому числі і на крові воюючого народу, в значній мірі
скомпрометував себе як гарант Конституції.
Пересічний українець розуміє, що для виконання функцій президента
спеціальні знання і досвід управління державою далеко не головні умови для
підтримки виборцями кандидата на найвищу державну посаду. Чесність, порядність,
відповідальність, оголене відчуття справедливості – ось грані характеру людини,
яку хочуть бачити на посаді президента українські виборці. Чи відповідає нашим бажанням
Володимир Зеленський, чи ні час покаже.
Президентські виборчі перегони – 2019 засвідчили ще один важливий факт –
українське громадянське суспільство вже пройшло досить значний шлях в своєму
розвитку. Суттєво зменшилась в зрівнянні з попередніми роками кількість
виборців, готових продати свій голос за пакет гречки і баночку кильки в томаті
навіть при тому, що ціна за один проданий голос зросла до тисячі гривень. Ми
вчимось вирішувати свої проблеми самі, без очікування сторонньої допомоги, без
крові і потрясінь, цивілізованим шляхом. Слава Україні!
