вівторок, 5 березня 2019 р.

ВЕСНА НАДІЇ


                                                                                           Було нам важко і було нам зле,
                                                                                           І західно, і східно.
                                                                                           Було безвихідно. Але
                                                                                           Нам не було негідно.
                                                                                                                Ліна Костенко

   Деталі політичної мозаїки в Україні з початком весни 2019 року почали складатися досить привабливо для людей патріотичних поглядів. Ще вчора, розбещена подачками комуністичної і сучасної української влади, більшість населення виживала в очікуванні чергової передвиборної обіцянки, або подачки у вигляді «підвищення» зарплат і пенсій. Вже звичним для господарського ока стало передвиборне засівання «турботливими» політиками свого електорального поля банальними гречкою та кількою в томаті, іменними кульковими ручками, копійчаними кишеньковими календариками та поліетиленовими пакетами. Найбільш працьовита та ініциативна частина українців подалася на заробітки в інші країни. Дехто продовжував тинятися в пошуках роботи, дехто – шукати вихід з горя в оковитій. Більше чотирьох десятків кандидатів на посаду президента України лише підкреслювали глибину нашої політичної кризи.
   Перші паростки надії на позитивні зміни в країні зазеленіли ще в січні, коли об’єднана з чотирьох невеличких партій і ряду громадських організацій демократична опозиція висунула єдиного кандидата в президенти  від демократичних сил – Анатолія Степановича Гриценка. В перший день весни голова парламентської партії «Самопоміч» кандидат в президенти України А.І.Садовий  заявив про зняття своєї кандидатури з президентських перегонів  на користь більш рейтингового кандидата від демократичних сил А.С.Гриценка. Рішення А.І.Садового – приклад патріотизму політика, який здатен в складний час, коли на шальках виборчих терезів вирішується питання існування самої держави Україна, продемонструвати свою державницьку позицію і свої власні політичні амбіції підпорядкувати інтересам народу. Без перебільшення вважаю це безпрецедентне в історії України рішення епохальним. Маю велику надію, що поступок А.І.Садового не останній серед кандидатів в президенти і лідерів громадської думки.
   Цілком можливою може стати ситуація, коли свідома патріотична меншість українських виборців отримає перемогу на виборах президента абсолютно законним демократичним шляхом і, що саме головне, без жодної краплі пролитої крові. Слава Україні!