БОРОЗНА НА ДУШІ

  Перед моїми очима книжка,яку я тільки що закінчив читати. Протягом двох днів я прочитав її від першої до останньої сторінки. Жодна з книг, прочитаних раніше, не викликала в мене таких спогадів, таких відчуттів, такої сили емоцій, як ця. Мова йде про роман Уласа Самчука «Марія», вперше опублікований у Львові в 1934 році. В Радянському Союзі цей роман, як і всі інші твори цього українського письменника, були заборонені і жодного разу не публікувались. Після висування на присвоєння нобелівської премії роман У.Самчука «Марія» був виданий в Україні в 2004 році лише як підручник, рекомендований учням згідно шкільної програми.

  Ця книжка не те, щоб зачепила мене за живе, а немов великим стальним лемехом розірвала весь бруд, накип і темряву та відкрила мою душу для безпосереднього, а не через фільтри й окуляри, сприйняття дійсності, з її радостями, здобутками, втратами і трагедіями. Я пробую розібратись, чому ця книжка залишила в мене таке сильне враження. Можливо тому, що люди і події з роману і з мого життя дуже схожі між собою. Це і не дивно, адже ми земляки – полешуки, жителі українського Полісся. А може тому, що цей роман не про ідеальних, немов з ікони людей, а живих, звичайних, зі своїми вадами й особливою неповторністю, з якими зустрічаєшся і спілкуєшся щодня. Думаю, що не останньою причиною такої сили і глибини вражень є актуальність роману. Актуальність не тільки в тому, що події роману і сучасного українського життя тісно зв’язані між собою. Актуальність роману Уласа Самчука «Марія» на мій погляд в тому, що він не залишає читача байдужим. Роман заставляє думати про споконвічні людські цінності, пробуджує приспану різними казками та пропагандою нашу свідомість, заставляє вірити і боротись за власне життя, за свою родину, за щастя і життя своєї єдиної і неповторної Матері України.

  А зустрітись з книжкою і познайомитись з думками, поглядами і частиною творчої спадщини видатного українця Уласа Олексійовича Самчука мені допомогла моя добра і давня знайома Алла Миколаївна Колодяжна, завідувачка шкільною бібліотекою в Озерному, Житомирського району. Щиро вдячний Вам, Алла Миколаївна, за Вашу небайдужість та високу професійність.

ВЧИТИСЬ ЧИ ТІЛЬКИ СПАРОВУВАТИСЬ?

Боже, пошли нам свою адміністрацію.

                                                          (З молитви українського вірянина)

   Після тривалої перерви я зайшов у справах в нашу школу. В цій школі ми з дружиною пропрацювали вчителями багато років. Тут вчились і закінчили навчання наші діти, вчаться наші внуки. Вона для моєї родини не чужа. Це – наша школа. В школі я зустрів свого друга. Ми розговорились і затримались в шкільному коридорі на декілька хвилин. Йшов урок і ніхто не заважав нам тихенько поспілкуватись. Повз нас пройшла вчителька, потім друга. Наша розмова перервалась. Ми з другом мовчки стояли і дивились в один і той же бік.

    З Вашого дозволу, шановний читачу, я зроблю тут невеличкий відступ. Жіноче тіло наділено Богом, або Природою,  кому як більше подобається, принадливими для протилежної статі місцями та формами, які викликають у чоловіків еротичні фантазії та статевий потяг. Сучасна людина носить одяг. Але так було не завжди. Первісні люди одягу не носили. Сучасні люди в одинакові пори року та доби носять різний одяг: одні – прикривають своє тіло, інші – не дуже. Існує думка, що кількість та особливість одягу на сучасній людині, як і її поведінка в цілому,  залежить від місця, на якому вона знаходиться на шляху від дикості до цивілізації.  При виникненні потреби отримати потомство, жінка відкриває свої принади тому чоловікові, котрого обрала для себе партнером. Все це природні та цілком зрозумілі речі. По відомій Вам причині, шановний читачу, я не збираюсь зараз описувати подробиці інтимного життя чоловіка та жінки. Це тема окремої розмови, якщо в ній з’явиться необхідність. Хочу підкреслити, що я добре розумію жінку, яка має свій заробіток, пропонуючи в тимчасову оренду власне тіло. Є, також, відносне розуміння ситуації, коли жінка народжує дітей в шлюбі з чоловіком, або поза ним, виховуючи дитину без батька. При цьому, мені залишається незрозумілою логіка поведінки жінки, яка постійно прагне бути привабливою і постійно для всіх, в тому числі і для жінок, дітей та дідусів похилого віку, демонструє свої жіночі принади. Але, незалежно від чоловічого розуміння, цей факт продовжує мати місце в нашому житті і прагнення жінки продемонструвати свої жіночі принади не знає відпусток і вихідних, не залежить від місця її знаходження, пори року та доби, температури повітря або опадів. Саме тому в цивілізованих народів світу інтимне життя людини регулюється вимогами моралі та закону. Нагляд за дотриманням цих вимог здійснюють відповідні державні та суспільні органи.

   Я закінчив свій відступ від нашої розмови і хотів би її продовжити. Запитую у друга, чому він перервав розмову зі мною і мовчки стоїть з відкритим ротом. Відповідає, що йому сподобались жіночі принади і в нього виникло бажання продовжити стосунки з цією жінкою. Саме тут і зараз. Ділюсь з другом своїми враженнями. У мене виникли такі ж самі бажання. Ми обидва посміхнулись і розійшлись, потиснувши друг другу руки.

   Повернувшись додому, я спробував розібратись: свідками чого ми з другом стали в школі? Особисто в мене багато запитань до жінок, що потрапили в школі в моє поле зору, немає. Це – Матінка Природа, дякуючи якій ми народжуємось, живемо і хочемо бути здоровими та щасливими. Щодо посадових осіб, які повинні управляти навчально-виховним процесом в школі,питання є. Є також запитання до сотень і тисяч чиновників, які сидять в районних, обласних та інших державних адміністраціях і створюють в Україні такі умови для навчання та виховання дітей. Адже втратити перші, ще не стійкі паростки цивілізації, дитині легко і просто, особливо коли цьому сприяє держава, не зрозуміло чия і ким послана на цю багатостраждальну землю. А як Ви думаєте про шкільну атмосферу? Чи Вам байдуже на що спонукає та які бажання вона викликає у учнів?