З ТУРБОТОЮ ПРО ПРЕЗИДЕНТА

    Буду відвертим. Дуже не хотілося б, щоб президент був наступним, кого за яйця відірвуть від влади і винесуть на смітник. Не тому, що я дуже сильно переживаю за міжнародний імідж України, або є симпатиком президента. Ні. Думаю, що свідками такого видовища нам з вами вже не доведеться стати. Всьому свій час. Півроку тому в зверненні до президента України я продемонстрував йому аргументи, наслідком яких могло б початись виконання ним своїх першочергових обов’язків, або відставка разом з оплатою чергових дострокових президентських виборів зі своєї кишені, точніше – не коштом платників податків. Сумніваюсь, що весь народ прямо горить великим бажанням витрачатись на вибори чергового  президента-брехуна! Не трапилось такого. Людей, що забувають про найвищі природні і людські цінності мій родич називає «тупорилими». Саме для таких представників влади український народ ще минулого року продемонстрував смітникову люстрацію. Для найбільш тупорилої частини владної верхівки народ показав, що може в тяжкий час обійтись і без неї. Тисячі і тисячі добровольців і волонтерів, які під час російської агресії добровільно взяли на себе і протягом двох років виконують державні функції, є цьому беззаперечним доказом. А зовсім безголових, точніше - найбільш зажерливих, які ніяк не можуть насититись народним добром, депутати Парасюк, Барна,  це тільки на самому високому рівні, дуже ввічливо з посмішкою на вустах або букетом квітів в руках попереджають, що українська влада вже переступила межу і  втратила свою легітимність. На одному з телевізійних шоу його ведучий запитав аудиторію: чи повинен депутат Барна вибачитись перед Яценюком? Дозволю собі поділитись з шановним читачем своєю думкою з приводу відтягування прем’єр-міністра України від парламентської трибуни з букетом троянд в руках. Безсумнівно, першим кроком всієї без винятку верхівки української влади повинна бути її відставка від державних посад і повернення народу всього того, що він втратив протягом цього правління. Другий  крок – подяка з низьким поклоном за своєчасну підказку, що відтягнув час  розплати за таку державну діяльність. Чи надовго? Думаю, це окреме питання, яке зараз не на часі. Лише після цих кроків депутат Барна може подумати про вибачення перед Яценюком за доставлені незручності.Останнім часом мене не покидає думка: генерала   прилюдно опустили «по морді», прем’ер-міністра – за яйця! Що ще треба продемонструвати цій державі, щоб вона зрозуміла наскільки зневажливою і презренною вона стала для українського народу? Скоріше за все більш нічого не треба. Досить засівати бісером перед нею. Навряд чи оцінить.  Що ж стосується «видовища», то депутатам Володимиру Парасюку і Олегові Барні аплодую стоячи, хоч і соромно було на таке дивитись.  Слава Україні!