Чи буде для кого-небудь з читачів новиною,
що ми живемо в світі протиріч, зіткнень, війн і запеклої боротьби за виживання?
Скоріше всього, ні. Більше того, ми впевнені, що гроші та велике багатство –
всьому вина. Дехто з нас вважає, що основна боротьба йде між високодуховним
східним світом і бездуховним західним, між СРСР (Росією) та США. Дехто переконаний,
що наше світле майбутнє бореться з загниваючим минулим. Як кажуть, у кожного
своя правда, або своя казка.
Справжня сутичка йде не між Сходом і
Заходом або капіталізмом і комунізмом, а між освітою і пропагандою. Ці слова
відомого львів’янина Мартіна Бубера, професора Франкфуртського і Єрусалимського
університетів, філософа та громадського діяча, сказані ним більше півстоліття
тому. Газета «New York Times», яка назвала Бубера «одним з великих
мислителів століття», після його смерті в 1965 році писала, що «людство
втратило одного з великих своїх синів, єврейство втратило найвидатнішого сина,
Ізраїль втратив своє сумління».
А що втратили ми, українці? Мабуть, нічого
особливого. Хіба, як завжди, пам’ять. Історичну пам’ять.
Ця стаття – продовження теми, піднятої мною
в попередній статті «Мої пріоритети» щодо того, яку мову і чию історію нам
потрібно вивчати і чітко пам’ятати все своє життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар