ПОБРАТИМИ

   Їх звати Артем і Віталій. Ми зустрілись і познайомились 26 лютого – в річницю смерті їх побратима, снайпера 90-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади  з позивним «Фотограф», Володимира Гнатюка, який жив у нашому селищі. Віталію десь біля 40. Артем виглядає трохи молодшим. Хлопці, разом з мамою Гнатюка та його дружиною і донькою, приїхали на зустріч з учнями школи, в якій вчився Володя.

   Всі троє в кінці лютого 2015 року були в складі захисників Донецького міжнародного аеропорту імені Сергія Прокоф’єва вже після того, як там від величних та красивих будівель і споруд залишились одні руїни. Залізобетонні перекриття та стіни не витримали постійних бомбардувань і рухнули. А хлопці під смертельним вогнем вистояли, захищаючи рідну землю і тримаючи оборону території аеропорту. 26 лютого під час мінометного обстрілу Володя загинув. Поранені, з контузією Артем і Віталій були евакуйовані з поля бою. В нашій пам’яті Володя, Артем, Віталій і всі до єдиного захисники Вітчизни, які, не шкодуючи власного життя, захищали і зараз захищають мир і спокій на нашій землі – звичайні люди, що під час ворожої агресії стали героями. Ворог надовго запам’ятав їх як «кіборгів» - істот з надлюдськими можливостями, без почуття страху та інстинкту самозбереження.

   Після покладання квітів до меморіальної дошки їх побратима, ми розговорились. Я розпитував хлопців про війну, про ворога та їх непросту долю.

- Не переживайте, діду, - заспокоїв мене Артем. Хоч ворог і до зубів озброєний, бити його ми вже навчились.

- Все ми прекрасно розуміємо, - додав Віталій. Війна в Україні ще не скоро закінчиться. Головний ворог у нас за спиною, і він більш небезпечний, ніж агресор. Насамперед його здолати потрібно. А Донбас ми захистимо. Це ж наша земля. І люди там живуть такі ж як і ми, українці. Вони, як і ми, теж хочуть миру і спокою. Впевнені, так і буде.