Звернення до Президента України.

                                                                 Верующий закону внимателен к заповедям,
                                                                 и надеющийся на Господа не потерпит вреда
                                                                 (Библия. Ветхий завет. Книга премудрости
                                                                 Иисуса, сына Сирахова. Стих 32).

Три місяці тому, пане Президенте, я звертався особисто до Вас з листом, в якому просив гаранта Конституції України захистити український народ від приниження та пограбування власною державою. Приводив докази цього пограбування з життя моєї сім’ї. В цьому ж листі я попереджав Вас, що людське терпіння не безмежне, що у Вас залишилось не так багато часу для виконання своїх обіцянок, а зараз своїх обов’язків для встановлення справедливості в українському суспільстві.

Невже Ви, як і Ваші попередники, вважаєте, що Ваша бездіяльність, рівно як і «діяльність» залишиться безкарною?

11 липня 2015 року в Україні – це не 11 вересня 2001 року в Сполучених Штатах Америки. Бойові дії 11 липня в Мукачево з людськими жертвами можуть бути останнім попередженням Вам перед початком громадянської війни. І чотирма тисячами загиблих, як в США, це не закінчиться. Це наслідок Вашої президентської, парламентської, урядової діяльності, а точніше бездіяльності.

Три місяці тому, звертаючись до Вас з листом, я надіявся, що між простим народом і злодійською державою Ви приймете сторону народу і будете захищати саме його інтереси.

Цього не трапилось. Жаль. Дуже жаль. А так хотілось, щоб Ви залишились в людській пам’яті народним президентом!

Ніколи і ніхто не ставив Вас в один ряд з Вашим попередником за рівнем інтелекту. Не збираюсь цього робити і я. Але дуже цікаво було б отримати Вашу відповідь на запитання: чому більше ніж за рік Вашого президентства народ не чує від Вас оцінки суспільних процесів, які відбуваються в Україні останніми роками?

Приведу деякі приклади. 

1.   Врадіївський народний бунт влітку 2013 року.

2.   Масові мітинги в багатьох містах України в листопаді 2013 року.

3.   Масовий добровольчий рух українського народу на захист своєї країни від зовнішнього агресора та масове волонтерство в 2014-2015 роках.

4.   Масові приклади так званої смітникової люстрації восени 2014 року.

5.   Масові демонстрації, пікети і інші заходи проти податкової та кредитної політики в 2015 році.

6.   Масові пікети по всій країні проти кадрових призначень на державні посади протягом всього року Вашого президентства.

Це тільки деякі з загальновідомих явищ. Зовсім не потрібно бути великим інтелектуалом, щоб зрозуміти, що всі ці явища одного і того ж процесу.  Пане Президенте, так що ж є тією причиною, яка заставляє народ масово не один раз в житті, а протягом років добровільно йти на смерть, виходити на вулиці і майдани на мирні протести та демонстрації? Підкреслюю, мирні. До недавніх пір. На превеликий жаль, Ви не спромоглися об’єктивно оцінити та адекватно відреагувати на ці мирні події.

Закінчити звернення хотів би посиланням на слова епіграфа. Більше двох тисячоліть тому мудрі люди зауважували, що віруюча людина не буде терпіти шкоди. Досвіду двох тисячоліть для нинішньої української влади виявилось недостатнім для розуміння процесів, що відбуваються в нашому суспільстві останніми роками. Ну, про що далі можна говорити?  Треба тільки уважно читати розумні книжки, панове, або спілкуватись з народом – носієм мудрості.

Петро Олексійович, у Вас, на мій погляд, ще залишається можливість, на відміну від Ваших попередників, ввійти в історію президентом, якого в складні часи не залишили такі чоловічі риси, як мужність і честь. На жаль, варіантів залишилось всього два. Перший: невідкладно покарати мірою адекватною заподіяному розкрадачів і марнотратців державного бюджету і народних ресурсів. Перших – показово і терміново. Всіх інших – тихо, спокійно, згідно карного кодексу, в робочому режимі. І продовжувати займатись декомунізацією, створенням чергових антикорупційних та антикризових проектів, адміністративною реформою, безвізовим режимом з країнами ЄС і іншими важливими для Вас справами.

Другий: визнати, що справа захисту інтересів власного народу є непідйомною для Вас ношею. І піти з посади з вибаченнями перед народом за втрачені Вами можливості, час і людську довіру. При цьому, вибори наступного Президента України повинні відбутися за Ваші власні кошти. Це буде чесно і гідно Вашої посади. В такому випадку можна буде сподіватися, що тема Вашого президентства буде закрита, а окремі його деталі Вам будуть пробачені Вашими виборцями.

Все інше, то таке, як каже Мирон Богданович – безчестя і безслав’я, як мінімум.

12 липня 2015 року                                    Борис Дем’янчук, пенсіонер.